За інформацією: Суспільне Чернівці.
Андрій Нікольніков з побратимами в оточенні. Фото: Андрій Нікольніков
На те, щоб встигнути забрати продукти, військові мали орієнтовно дві хвилини – виходили в касці та бронежилеті. За цей час могли зрозуміти, де розташовані позиції російських військових, бо звідти стріляли, та допомогти направити туди дрони. Також це можна було робити з другого поверху будинку, де був розташований спостережний пункт.
Згодом у бійців почалися проблеми з їжею — її не могли доставити п'ять днів. Залишки тушкованки та круп підігрівали та готували, розтоплюючи сніг. А коли в один із днів закінчилася вода, то ділили між двома військовими одну склянку на два дні.
Не залишали позицію
Позиція військових була розташована поблизу лікарні. Вони супроводжували поранених до точки евакуації, звідки їх забирали, коли російській дрони були менш активні.
"Один військовий з мого підрозділу повів поранених, й на них дрон зробив скид. Мій боєць також отримав поранення. Ще один хлопець з мого підрозділу побіг їх виручати – йому відірвало ногу, він загинув", — розповідає Нікольніков.
Підрозділ Андрія не міг покинути позицію, яку утримував. Військовий каже, що тоді вони усі б загинули, а також не змогли б допомагати з евакуацією поранених бійців. Коли будинок, де перебували бійці, розбомбили, військові спустилися у підвал. Згодом почули, як над ними ходять російські військові.
Андрій Нікольніков в оточенні. Фото: Андрій Нікольніков
"Ми не бачили, коли вони заходили. Ми були у підвалі та почули якусь розмову. Вони поїсти прийшли взяти: якусь консервацію. І ми почули, що вони там і запросили FPV-дрон. Більше там ніхто не зʼявлявся", — каже Андрій.
Наступного ранку Андрій з побратимами отримали наказ взяти штурмом підвал, у який заходили росіяни. Тоді два бійці побігли і натрапили на міну. В одного з них влучило 27 уламків, а в іншого — два. Андрій почав за ними доглядати. Це тривало до дня виходу з оточення.
Спершу військовий зупинив кровотечу. Уламки не діставав, бо знав, що це небезпечно. Також робив побратимам перевʼязки. Один з поранених не міг ходити. Тому Андрій мав доглядати за ним ретельніше — допомогти піти до туалету та нагодувати.
"У одного була розбита нога, перелом був, але за цей час, за півтора місяця він підлікувався і з оточення виходив з паличкою".
"Набрались сміливості та побігли"
Зранку та вночі російські військові замінювали дрони – у ці проміжки Нікольніков з побратимами могли покинути позицію. Їм надіслали маршрут, яким не пересувається техніка й могло бути менше дронів.
На маршруті військові мали рухатися маленькими групами. Андрій каже, що тоді просто набралися сміливості й побігли, а коли зіткнулися з російською диверсійною групою, то розділилися.
Коли військовий відходив від побратимів, то натрапив на міну-розтяжку, за яку зачепився бронежилетом – частину зрізав та перечекав скиди з дронів. Потім Андрій намагався знайти побратимів, але випадково зайшов на ворожу територію. Зрозумів це, коли по ньому почали стріляти.
"Думаю, полежу – ну втомився я вже йти. Починає по мені працювати автоматичний гранатомет. Думаю, що точно не в ту сторону пішов. Раз — упала граната, потім – друга, а потім бачу – щось інтенсивно почали стріляти по мені. Треба перечекати. Як вийшов, то по мені починав працювати кулемет. Думаю, щось мене взагалі хочуть вбити цього дня", — розповідає Андрій.
Побратими зв'язалися з Андрієм та почали вести його до українських позицій дроном. Розповідає, що в критичний момент він думав про те, щоб не виходити. Проте командири перебували з ним на зв'язку та підтримували.
"Був критичний момент. Кажу, все – я далі вже нікуди не піду. А командири сказали: "Сядь, заспокойся. Пару хвилин відпочинь і йти. Ми тебе чекаємо". Так я потім подивився у телефоні, що натоптав 58 тисяч кроків – це десь 26 кілометрів. 28 лютого я вийшов позиції, а 1 березня прийшов", – каже військовий.
Андрій Нікольніков з дружиною. Фото: Андрій Нікольніков
Андрій розповідає, перше, що зробив – подзвонив своїм рідним. Сказав 5-річній доньці, що тато скоро приїде. Під час виходу з позиції чоловік травмував коліна та відморозив пальці ніг.
На те, щоб відновитись, йому потрібно понад два місяці. Після реабілітації чоловік планує повернутися на фронт. Каже, що хоче побачити перемогу.
Читати ще
Читати ще
Шість кілометрів поранений повз до позицій: історія штурмовика Пруднікова, який реабілітується на Буковині
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Сообщение Йшов 26 км до українських позицій: історія військового Нікольнікова, який 76 днів перебував в оточенні російських дронів появились сначала на Новини Буковини | Останні новини Чернівецької області.