За інформацією: Суспільне Чернівці.
Могила Василя Рудея на Київщині. Ірина Рудей/Ірина РудейЙого знайшли приблизно за сорок кілометрів від Загальців 17 квітня. Через місяць після загибелі. Поки там були бої, неможливо було забрати полеглих. Коли ми вже їхали забирати тата з Білогородки, де він був похований, там мені сказали, що таких хлопців, яких неможливо було впізнати, привезли з Бучанського району 60 людей. Їх знайшли після деокупації", — розповідає Ірина.
Не могла впізнати тіло батька за фотографіями
Ірині показали фотографії полеглого військового, який загинув у тому ж районі, де зник Василь Рудей. Вона бачила схожість, але не була впевненою. Поки чекала результатів експертизи за ДНК, сподівалася, що батько живий.
"На фото був обгорілий чуб. Я побачила, що наче то тато. Я ж йому сама робила ту зачіску, була його салоном краси, стригла чуб, голила голову, коли був тут. Я наче бачила, але швидше за все не хотіла вірити, що це дійсно він, бо багато військових з чубом, а обличчя не було, не було можливості впізнати", — пригадує Ірина.
Спершу результати ДНК обіцяли надати за чотири місяці. Однак ні через пів року, ні через рік їх не було. Ірина постійно перевіряла, чи є збіги з її ДНК в базі ДНК невпізнаних військових, кілька разів їздила в Київ, зверталася в поліцію та прокуратуру, однак інформацію про батька знайти не вдавалося. Згодом у пошуках їй допомогла чернівецька волонтерка.
"Я не хотіла, щоб це був збіг, я хотіла мати відповіді, щоб якесь розуміння. Скільки запитів ми тоді подавали. Дуже тяжко було добитися якихось відповідей. За ці роки це лиш папка паперів і на тому кінець. Мені дали зрозуміти, що раз немає збігу — значить це не тато", — каже Ірина.
На початку цього року донька дізналася, що ще торік був збіг ДНК, однак їй про це вчасно не повідомили. Одразу написала запит у громаду на Київщині та як тільки отримала дозвіл на перепоховання, поїхала за тілом батька разом з військовими.
15 лютого із захисником Василем Рудеєм попрощалися у Заставні.
Прощання з полеглим військовим Василем Рудеєм у Заставні. Світлана Масловська
Боялася, що батько повторить долю прадіда
Ірина каже, що її найбільшим страхом було те, що батько повторить долю свого діда, вбитого енкаведистами в 40-х роках. Родина досі не знає, як саме він загинув і де похований. Тому їй було важливо було повернути тіло батька додому.
Ірина Рудей, донька полеглого на російсько-українській війні Василя Рудея. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Україну любив понад усе
Василь Рудей завжди мав чітку проукраїнську позицію, детально вивчав історію України, багато знав про козацтво, розповідає Ірина. Був рухівцем, одним із перших у Заставні повісив прапор на свій будинок, коли Україна повернула собі незалежність.
"Я не бачила нашого прапора ні на школі, ні в міській раді. На той момент я бачила йог отільки вдома", — пригадує Ірина.
Василь Рудей був учасником обох революцій, а з 2015 року добровольцем брав участь у АТО, хоч йому довго відмовляли через стан здоров’я.
Шеврон на формі полеглого на російсько-українській війні Василя Рудея. Суспільне ЧернівціВін був там, де найгірше. Донецьк, Луганськ, Мар'їнка. Звідти почалися його контузії, ще більші проблеми зі здоров'ям. Однак це та людина, яка переступала через біль. Йому погано, він прийшов, полікувався місяць, скільки там дають їм на реабілітацію. Лиш трішечки сонечко з'явилося, він уже одягнув рюкзак на спину, форму одягнув в берці і він вже знову в стрій", — пригадує донька.
Ремінь військового Василя Рудея. Ірина Рудей
Після поранень та контузій, а також тривалого лікування, Василь полишив службу в 2019 році. Однак у перший день повномасштабної війни повернувся до війська.
Полеглий на російсько-українській війні військовий Василь Рудей. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина"Я не можу сказати, що тато мене не любив, напевно, я — та людина, яку найбільше він любив або хоча б одна з тих людей. Але Україну він любив більше. І це була не та конкуренція, що можна було щось вчинити", — розповідає Ірина.
Ірина Рудей з батьком Василем Рудеєм. Ірина РудейПоки буду жити я і мої діти, якщо колись то чекаюся до внуків, то я їм всі буду розповідати про того дідуся, який зробив усе, щоб показати, що Україна варта того, щоб називатися державою, яку мають поважати, з якої має та вся нечисть піти", — каже Ірина.
Ірина Рудей, донька полеглого на російсько-українській війні Василя Рудея. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Читати ще
Читати ще
“Продавала пиріжки, щоб зібрати на ЗСУ”. Дівчинка з Буковини передала Притулі гроші на дрон
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Сообщение Перепоховала батька через три роки після загибелі — історія полеглого військового Василя Рудея появились сначала на Новини Буковини | Останні новини Чернівецької області.