,,Я не боюся смерті. Я знаю, що моє місце займуть інші патріоти. Вони знають, що їм робити і хто їх ворог. Вони знають, що Україна єдина і неподільна. Українські патріоти продовжать справу, за яку боролися наші батьки і ми самі.
Слава Україні.”
Сашко Білий
Вже пройшло одинадцять років…
24 березня 2014 року о 23:40 Сашко Білий був убитий у кафе «Три карася», що поблизу Сарненського і Житенського кілець в Рівному. На тілі Музичка виявили три вогнепальні поранення – у ногу та серце, а сам він, коли тіло виявили, був закутий у наручники.
Йому було 52 роки.
Народився 19 вересня 1962 року у місті Кізелі Пермської області російської рфср в українсько-білоруській родині репресованих Івана Дмитровича і Олени Павлівни Музичко. До Пермського краю були вислані його батьки за участь у національно-визвольній боротьбі. Предки Олександра Музичка воювали в Армії УНР. Брат діда Олександра Музичка воював в УПА. Три дядьки Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.
Пізніше родина Музичка повернулася до Рівного
Після служби в Афганістані Музичко створив першу націоналістичну організацію у Рівному СНУМ (Спілка незалежної української молоді), також партію УНА (Українська національна асамблея) а після путчу ГКЧП – загони УНСО (Українська народна самооборона).
Під час Першої чеченської війни 1994 року, Білий командував загоном «Вікінг» УНА-УНСО, який начебто воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва, а також був в особистій охороні Джохара Дудаєва. Саме тоді Олександр Музичко отримав прізвисько «Білий».
Музичко став одним з трьох українських націоналістів (крім Степана Бандери та Олега Беркута), на чию честь були названі вулиці столиці Чечні місті Грозному. Також Сашко отримав орден «Герой Нації» особисто від тодішнього президента бунтівної Чеченської республіки генерала Джохара Дудаєва.
Після загибелі Дудаєва Сашко повернувся до України.
У 2012-му Музичко балотувався в народні депутати, він посів на окрузі шосте місце. Потім після певного затишшя активно з’являтись він почав уже під час подій Революції Гідності.
З 2013 року Сашко Білий був координатором Правого сектору у західних областях, був активним учасником рівненського Євромайдану.
27 лютого 2014 року Сашко Білий став відомий на всю країну, коли прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. Також Музичко обіцяв повісити міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова «як собаку». Також він прийшов на засідання президії Рівненської облради з автоматом.
9 березня 2014-го міліція оголосила Музичку підозру в створенні організованого злочинного угруповання та протидію правоохоронцям. За 10 днів до загибелі Сашко Білий у відеозверненні звертався до правоохоронних органів з попередженням, що його можуть «прибрати».
“Керівництво генпрокуратури і МВС України прийняли рішення про моє фізичне знищення, або захоплення і видачу мене Росії, для того, щоб потім все звернути на спецслужби РФ. Для проведення цієї операції вже створений спецзагін”, — казав Музичко.
З цим вбивством досі більше питань чим відповідей.
Чому ,,орли ” Авакова не поїхали на схід , де вороги України підняли голову, а поїхали трьома мікроавтобусами на Рівненщину щоб затримати Сашка ( чи вбити).
Як писали свідки Сашко Білий з двома друзями був затриманий, побитий і на нього оділи кайданки.
По заявам МВС він втікав, і вони стріляли по ногах , а потім сам в наручниках застрілився. Навіть те що спочатку говорили про три вогнепальні поранення, а експертиза нарахувала шість, теж народжують підозри.
Про те, що на нього вдягали наручники, підтвердив і один з представників найближчого оточення Сашка Білого – Ярослав Гранітний, який прибув на місце події майже одразу: “Сашу потім ми знайшли отам біля стовпа з наручниками на руках, одежа розідрана, тобто перевіряли, чи немає на ньому жилета, і вистрілили у серце”.
P.S. А який мотив: особиста памста Авакова , те що він хотів взяти під контроль видобуток бурштину, а кошти спрямувати на воєнну боротьбу з окупантами ( а бурштин хтось кришував) , чи може слід фсб…
The post -Я не боюся смерті. – Сашко Білий appeared first on Українська газета Час.