Сьогодні, 7 травня, у Сикстинській капелі у Ватикані стартує конклав, який має обрати нового главу Католицької церкви. Технічно Папою може стати будь-який хрещений чоловік, який має єпископське висвячення. У списку найпопулярніших папабілів — віртуозний дипломат, друг масонів, який відвідував Москву, та кардинал, що вів службу у Секторі Гази. Хто має найбільші шанси бути обраним — розбирались журналісти RFI Українською.
Загалом кардиналів 252, кардиналів-виборців — 133.
Найбільше цих вищих духовних осіб Римської церкви є вихідцями з Європи. Їхня частка становить 45%, або 114 священників. 37 кардиналів представляють Азію, 36 — Північну Америку, а 32 — Південну. 29 кардиналів є вихідцями з Африки. Найменше князів церкви з Океанії — їх лише четверо.
Найстаршим кардиналом, який обиратиме Папу Римського, є архієпископ-емерит Мадрида Карлос Осоро Сьєрра, якому 16 травня виповнюється 80 років. Наймолодшому лише 45 — це Микола Бичок, українець, який очолює Українську єпархію Святих Петра і Павла в австралійському Мельбурні.
За шансами кардиналів бути обраними уважно стежать букмекери: кому пророкують перемогу можна побачити на платформі Polymarket. За даними на восьму годину ранку першого дня конклаву, голоси розподілилися так:
- 28% — П’єтро Паролін
- 23% — Луїс Антоніо Тагле
- 11% — Матео Дзуппі
- 9% — П’єрбаттіст Піццабалла
На п’ятому місці позмінно два кардинали — Петер Ерде та Петер Тарксон. І якщо напередодні їхні шанси були рівними (по 8%), то зараз Тарксона має усього лише 5%.
Хто ж вони, найпопулярніші претенденти на папський престол?
П’єтро Паролін: блискавичний дипломат
П’єтро Паролін обіймає посаду державного секретаря Святого Престолу з 2013 року. 70-річний кардинал є уродженцем Італії. Він був дуже близьким до Папи Франциска, тому його розглядають як природного наступника померлого понтифіка.
Кар’єра Пароліна була більше присвячена дипломатії та реалізації політики Ватикану, а не традиційному служінню, — йдеться на спеціалізованому ресурсі Cardinallium collegii.
Кардинал зробив блискучу дипломатичну кар’єру: спочатку вибудовував відносини з Іспанією, Андоррою, Італією та Сан-Марино, а згодом керував зв’язками з В’єтнамом, Північною Кореєю, Ізраїлем та Китаєм.
З 2009 року, після призначення єпископом, П’єра Пароліна направили до столиці Венесуели Каракасу.
Саме він відіграв вирішальну роль у відновленні прямих контактів між Святим Престолом та Пекіном у 2005 році. Його зусилля увінчалися укладенням 2018 року між Ватиканом та КНР тимчасової угоди про призначення єпископів, яку продовжили у 2020, 2022 та 2024 роках. Цей договір дозволяє мати паству схваленим Римом єпископам, яких визнає китайська влада.
Угоду критикував почесний єпископ Гонконгу кардинал Джозеф Цзен Цзе-кіун і маса китайських католиків, а також парафіяни у Європі та США. Вони, зокрема, звинувачували Церкву в тому, що та продалась комуністичному Китаю.
Паролін є прогресистом та глобалістом. Очікують, що він продовжуватиме реформи Франциска, але в більш стриманій і тонкій манері.
Луїс Антоніо Гокім Тагле: азійський Франциск
Кардинал Тагле народився у столиці Філіппін Манілі у 1957 році. Він закінчив єзуїтську семінарію, потім здобув ступінь магістра мистецтв у Манільському університеті, а ліцензію та докторський ступінь з теології — у Сполучених Штатах.
У 2011 році він стає архієпископом Маніли, а 2012-го — кардиналом.
Багато хто називає Луїса Антоніо Тагле «азійським Франциском» через його гарну богословську та історичну освіту, а також значний пастирський та адміністративний досвід.
Тагле часто проводить меси в неформальних умовах. А втім, він виступав проти абортів та евтаназії, коли на Філіппінах дискутували щодо закону про репродуктивне здоров’я.
З іншого боку, він вважає, що Церква могла б мати милосерднішу позицію щодо одностатевих пар і причастя для тих, хто живе разом, не бувши одруженим.
Одне з питань, якому він приділяє особливу увагу, — це екологія.
Маттео Марія Дзуппі: друг масонів
69-річний Маттео Марія Дзуппі є уродженцем Італії та обіймає посаду архієпископа Болоньї з 2015 року. Від 2022 року він є президентом Єпископської конференції Італії.
Маттео Дзуппі має імідж простого «вуличного» священника: їздить вулицями Болоньї на велосипеді та водночас керує однією з найбагатших єпархій у світі.
Він народився і виріс у Римі та має тісні родинні зв’язки з Ватиканом: його мати була племінницею кардинала Карло Конфалоньєрі, який служив секретарем Папи Пія XI.
У 1977 році Дзуппі здобув ступінь із літератури й філософії, а потім уже вступив до семінарії, де став бакалавром теології. У 1992 році Маттео Дзуппі відіграв ключову роль у мирних угодах з Мозамбіком, що дозволило йому стати почесним громадянином країни.
Маттео Дзуппі є представницьким прелатом, який має друзів у всіх політичних колах Риму. Він є прихильником соціальної справедливості й рівності, що робить його ближчим до політиків лівого спектра.
У 2023 році Дзуппі був із візитом у Києві, Москві, Пекіні та Вашингтоні, щоб сприяти мирному врегулюванню російсько-української війни, — писав Reuters. А втім, сам прелат напередодні візиту заявляв, що спочатку його місію було спрямовано на сприяння репатріації дітей, депортованих до РФ, а не на повномасштабні посередницькі зусилля.
Кардинал Дзуппі тісно пов’язаний із видатним італійським масоном Джоеле Магальді. Той, своєю чергою, заявляв, що найбільше з-поміж кардиналів поважає Маттео, який, на його думку, «був би прекрасним Папою».
Маттео Дзуппі, ймовірно, продовжить справу Папи Франциска. Він виступає за благословення одностатевих пар, вважає можливим скасування целібату для священників, але проти висвячення жінок.
П’єрбаттіст Піццабалла: служив у Секторі Гази
Архієпископ Єрусалимський П’єрбаттіст Піццабалла народився 1965 року в ломбардійському селі — і дитинство там справило на нього великий вплив.
Піццабалла вже у дев’ять років хотів присвятити себе служінню Церкві: прикладом для нього став місцевий кюре отець Персека. У 11 років П’єрбаттіст вступив до семінарії: тоді він хотів бути місіонером у Китаї.
Піццабалла став першим Латинським патріархом Єрусалима, зведеним у кардинальський сан, та першим кардиналом, який проживає в Ізраїлі.
У 2024 році він зміг в’їхати в Сектор Гази, відслужити месу в католицькій парафії Святого Сімейства та відвідати православну парафію. Наразі його патріархія спільно з Мальтійським орденом допомагає мешканцям анклаву.
Залишаючись відкритим для сучасних реалій, Піццабалла неодноразово висловлював бажання зберегти водночас вірність усталеним традиціям і практикам Церкви.
Між Піццабаллою і Папою Франциском було багато точок дотику. Кардинал турботливий до мігрантів й виступає за міжрелігійний діалог. Як і Франциск, він хоче, щоб Церква була відкрита для всіх, однак, на відміну від покійного понтифіка, не вважає, що «вона належить усім».
Петер Ерде: міст між Сходом та Заходом
70-річний кардинал Петер Ерде родом із Будапешта, вихований у сім’ї набожних католиків. Петеру було чотири роки, коли його родина змушена була бігти з рідного дому: адже радянські війська в 1956-му спалили їхній будинок. Майбутнього кардинала в дитинстві дискримінували через релігійність у прорадянській атеїстичній Угорщині.
Ще хлопчиком він відчув, що має допомагати парафіянам у порятуванні. В юності працював вівтарником у церкві, а у 1975 році висвятився у сан священника. Ерде називає цю подію одним із трьох найщасливіших моментів у житті. Ступінь з теології майбутній кардинал здобув у Римі 1980-го, а у наступні роки викладав канонічне право в Угорщині й за кордоном, зокрема в Аргентині та США. У 2003 році Папа Іоанн Павло другий призначив його примасом Угорщини.
Петер Ерде володіє п’ятьма мовами, є автором понад 250 статей та 25 книг. Кардинал відомий як людина визначного інтелекту та високої культури. Обережний та не схильний до ризику, він виступає проти скасування обов’язкового целібату для священників та проти одностатевих шлюбів. Помірковано кардинал ставиться й до питання міграції. З одного боку, він вважає, що біженці мають на неї право, а з іншого, — думає про загрозу політичній стабільності в разі небажання мігрантів інтегруватися.
Кардинал прихильно ставиться до ісламу та позитивно — до православ’я. Він часто акцентував на потребі контактів між християнськими громадами, тому його називають мостом між Сходом та Заходом.
Пітер Тарксон — консервативний правозахисник
76-річний Пітер Кодво Аппіах Тарксон — кардинал із африканської Гани.
Був четвертою дитиною з-поміж десятьох у родині, і зараз має понад 30 племінників та племінниць.
Він є переконаним прихильником ненасильства. Наприклад, 2016 року Тарксон сказав, що «віддає перевагу справедливому миру, а не справедливій війні», — згадує кореспондент RFI з ганської столиці Аккри Віктор Каріу.
Це переконання представник Церкви плекав майже десять років на чолі Папської Ради «Справедливість і Мир». Саме Тарксона Папа Франциск відправив до охопленого громадянською війною Південного Судану, щоб забезпечити посередництво.
Довіра, яку верховний понтифік виказував Пітеру Тарксону, на цьому не обмежується: він брав участь у розробленні екологічної доктрини Церкви, захисті прав мігрантів і навіть діалозі зі світовими економічними гігантами в Давосі.
Незважаючи на свою близькість до Папи Франциска, ганський священнослужитель посів позицію, консервативнішу за позицію глави Ватикану, зокрема, щодо питання гомосексуальності. Ці погляди, на думку близьких до нього людей, дають колишньому архієпископові Кейп-Коста центральне та впливове становище в Римській курії.
Голосування
На конклаві кардинали голосують двічі на день і роблять це таємно. Бюлетені заповнюють від руки, згодом складають удвоє та кидають у контейнер або чашу.
Для обрання нового Папи Римського за кандидата мають проголосувати дві третини виборців. Якщо кворуму немає, бюлетені спалюють — і над Сикстинською капелою здіймається чорний дим.
Щойно кандидат набирає потрібну кількість голосів, у нього питають, чи прийме«законну обраність Папою». Якщо він погоджується, то обирає собі імʼя, а кардинали засвідчують шану новому Папі.
Бюлетені знову спалюють, та цього разу додаючи солому, тож над капелою з’являється білий дим. Це і сигналізує громадськості, що вибори відбулися.
Як повідомляла редакція RFI Українською, на весь процес обрання нового Папи може піти до місяця від дати смерті Франциска, тобто від 21 квітня.
The post Ватикан: П’ятірка папабілів, яким пророкують Святий престол. Хто вони? appeared first on Українська газета Час.