Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово – з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати – і ексгумацію провели вже взимку.
Червень 1941 року запам’ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.
Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР – масові розстріли політичних в’язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня – початку липня 1941 року.
На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність “доблесних борців із контрреволюцією”.
У самому Львові було три в’яниці: № 1 – на Лонцького, № 2 – Замарстинівська та № 4 – Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів від Львова – сюди відправляли в’язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в’язнів).
У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в’язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто – контрреволюційну діяльність.
Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в’язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.
У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).
У другому документі йшлося про евакуацію в’язнів, до нього додавався “План евакуації”, згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.
Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в’язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.
3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони – документи мовчать.
Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня – розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.
26 червня затвердили розстрільні списки – ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.
Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного Сталіним. Справжня картина розкривається, коли поглянути на всю карту Західної України – близько 24 тисяч вбитих.
The post Розстріли в’язнів в червні-липні 1941 року appeared first on Українська газета Час.