Війна змусила тисячі українців покинути домівки у пошуках безпеки. Наталія з Коломиї обрала незвичний маршрут — вона полетіла до Гани, де працював її чоловік. Переїхавши до Західної Африки, 24-річна українка почала вести блог про життя в цій країні.
Читачам видання 0372 Наталія розповіла про ганські традиції, побут та культуру. А також поділилася яскравими спостереженнями про контрасти повсякденного життя та власний досвід адаптації в новому середовищі.
Як українка з Прикарпаття опинилася в Африці
Історія Наталії почалася дуже незвично – в Карпатах, коли їй було лише 11 років. Її батько працював інструктором з гірськолижного спорту і одного разу допоміг іноземній туристці, яка впала на схилі. Він навчив її кататися на лижах і запросив родину відсвяткувати Різдво разом. Так Наталія познайомилася з юнаком, якому тоді було 17 років, і який через роки став її чоловіком.
Справжні стосунки між ними розпочалися багато років потому, коли Наталія вступила до університету в Києві. Розвиток подій був стрімким – вже через чотири місяці стосунків дівчина отримала пропозицію руки і серця. Весілля відбулося в Україні, в Карпатах, а потім чоловік повернувся працювати до Гани.
До початку війни пара жила на відстані – чоловік працював у Гані, а Наталія залишалась в Україні. Вони зустрічалися, коли він приїжджав, або разом подорожували за кордон. Усе змінилося з початком війни – дівчина через Угорщину виїхала з України і полетіла до чоловіка в Африку.
Перші враження та культурний шок
“Коли я зійшла з літака в Гані, мені здалося, що тут нема чим дихати. Повітря було настільки вологим, що я відчувала, ніби дихаю парою,” – згадує Наталія свої перші враження.
Гана виявилася для неї іншим світом – поєднанням сучасності й традицій, розвитку й бідності. З одного боку, в країні є нові будівлі, торгові центри, ресторани і кафе, а з іншого – бідність, сміття й відсутність елементарних зручностей для більшості населення.
Життя в Гані: плюси й мінуси
Наталія відзначає кілька важливих переваг життя в цій африканській країні:
- Відкритість і позитивний настрій місцевих жителів
- Вміння ганців насолоджуватись моментом і не поспішати
- Завжди свіжі екзотичні фрукти й овочі (манго, папая, саусеп)
- Чудова природа – океан і джунглі
- Розвинута інфраструктура порівняно з іншими африканськими країнами
- Безпека – всупереч стереотипам про небезпечну Африку
Серед недоліків українка виділяє:
- Забрудненість вулиць і навіть океану через відсутність культури поводження зі сміттям
- Низький рівень життя більшості населення
- Повільне обслуговування в закладах
- Специфічна кухня, яка важко сприймається європейцями
“Ганці викидають сміття прямо під ноги, в океан. У них нема культури прибирати за собою,” – зазначає дівчина.
Традиції та культура Гани
Наталія розповідає про цікаву традицію іменування дітей у Гані:
“У ганців є по два імені. Дитина отримує перше ім’я за днем тижня, в який народилася. Є окремі чоловічі й жіночі імена для кожного дня. А вже через місяць батьки влаштовують свято і дають дитині ще одне ім’я.”
Також українку вразило святкування похоронів як весілля – з музикою та танцями. В Україні похорони асоціюються зі смутком, а в Гані заведено веселитися й святкувати.
40% ганців сповідують іслам, а 60% – християнство різних конфесій. Відповідно до релігійної приналежності вони дотримуються своїх традицій, хоча й мають локальні особливості – наприклад, на Великдень у церкві грають барабани й гучна музика вночі.
Ганська кухня очима українки
Місцева кухня дуже відрізняється від української. Наталія спробувала багато місцевих страв, але справжнє задоволення отримала лише від деяких:
- Фуфу – національна страва з муки касави і бульйону (звичайного або з плоду пальми)
- Рисові шарики та рис джолов з національними приправами, м’ясом і овочами
Є й такі страви, які українка категорично відмовляється пробувати:
“Ні за що б я не їла очеретяного щура. Тут їдять тварин, схожих на наших нутрій. Вони називають його Grasscutter (зрізувач трави). Ганці смажать його на вогні й варять суп. Він смердить за 3 метри.”
Також у Гані їдять великих равликів, м’ясо диких антилоп, але Наталія поки що не наважилася спробувати ці делікатеси.
Сприйняття українців у Гані
За словами Наталії, ганці сприймають білих людей переважно як заможних:
“Якщо ти білий іноземець, тобі завжди назвуть вищу ціну, будуть просити гроші.”
Про Україну місцеві знають завдяки війні, президенту Зеленському та спортсмену Усику. Ставлення до війни в Україні серед ганців неоднозначне. З одного боку, вони проти будь-яких військових конфліктів, а з іншого – мають історичну недовіру до США та Заходу через колоніальне минуле своєї країни.
Освіта та робота
Наталія нещодавно закінчила дистанційне навчання в українському університеті й отримала диплом магістра аудіовізуального мистецтва та виробництва. Роботи за спеціальністю в Гані вона не має, натомість втілює свої знання та навички у веденні блогу.
Її сестра Катруся, 16-річна школярка, навчається дистанційно за українською програмою і готується до вступу до університету. Вона приїжджає до Наталії в гості, але не планує залишатися в Гані назавжди.
Економіка та рівень життя
Наталія відзначає високі ціни в Гані, які часто не відповідають місцевим зарплатам:
“Зарплати схожі, як і в Україні, можливо, навіть трохи вищі, але й ціни дорожчі.”
Умови життя суттєво відрізняються:
“80% ганців живе в будиночках по 15-20 квадратних метрів, без підлоги, з голими стінами, часто без вікон. У таких умовах живе по 5-10 людей.”
Наталія наводить приклад знайомого водія, який заробляє близько 3000 седі (9000 грн) на місяць. За ці кошти він утримує дружину і двох дітей, оплачує їхнє навчання (близько 400 доларів на рік), харчування та інші витрати.
Медицина та освіта
Освіта в Гані переважно платна. Державні школи, за словами Наталії, мають дуже низький рівень – часто без елементарних умов для навчання. Тому навіть небагаті ганці намагаються віддати дітей до приватних шкіл, які коштують від 100 доларів за чверть.
Медицина в країні страхова і, на думку українки, перебуває на досить високому рівні:
“Лікарні виглядають досить гарно. Є дуже сучасні та класні лікарні, таких навіть у нас у Києві немає.”
Плани на майбутнє
Наталія з чоловіком поки планують залишатися в Гані, але не назавжди:
“Поки ми молоді, поки в нас немає дітей, поки тут хороша пропозиція в чоловіка по роботі, ми залишаємось тут, але розглядаємо для себе інші країни.”
Найбільше дівчина мріє про завершення війни в Україні, щоб мати можливість повернутися на батьківщину:
“Краще ніж вдома немає ніде.”
В Гані Наталії найбільше не вистачає українських людей, майстрів, продуктів – сметани, сиру, сирників. Попри екзотичну красу та привітність місцевих, серце української дівчини залишається з рідною країною.
Джерело: 0372.ua